Відомо, що природним ареалом єнотовидного собаки або уссурійського єнота є лісові зони Далекого сходу. В Японії, де люди здавна жили поряд з цими симпатичними звірями, склався його культ як милої домашньої тварини — «танукі».
Завезені близько 70 років тому в Одеську область уссурійські єноти, прижилися і досить швидко розплодилися. Єнотовидний собака всеїдний. Живуть парами або невеликими сімейними групами, кожна з яких має свою мисливську територію. Її межі вони мітять. Часту-густо ці зони перетинаються з лисячими, шакалячими чи борсучими.
Цікаво, що у разі небезпеки цей звір не тікає, не намагається активно захищатися, а прикидається мертвим — припадає до землі і заплющує очі. Переконавшись, що небезпека минула і навколо все спокійно, тікає.
Пік активності єнотовидного собаки — сутінки і ніч. Зараз вони активні на Тузлівських лиманах, що фіксують системи відеоспостереження за дикою природою. Шукають їжу на мілинах. Це зрозуміло, бо уссурійський єнот — єдиний вид серед сімейства псових, який спить взимку. Отже, треба встигнути відгодуватися, щоб запасів вистачило до кінця березня, коли вони зазвичай прокидаються.
За межами природоохоронних територій на цього звіра дозволено полювати. По всій Україні за рік мисливці добувають близько 2 тис. 500 єнотовидних собак. Їхнє хутро вважається досить цінним. Але у національному природному парку вони є важливим елементом балансу екосистеми.
Оставить комментарий