Що необхідно знати про сказ і як населенню захиститися від нього? Розповідає П.В. Сьомік — начальник Білгород-Дністровського управління ГУ Держпродспоживслужби України в Одеській області.
Останніми роками проблема сказу на території Білгород-Дністровського району була і залишається складною, але контрольованою. Аналіз поширення цього небезпечного захворювання свідчить, що його місцевий ареал має дифузний — розпливчастий — характер. Зокрема, у 2018 році на території Білгород-Дністровського району в його колишніх межах виявили дві тварини хворі на сказ, у 2019-му — вже три. А от у 2020-му та майже вісім місяців поточного року — жодного випадку на території вже трьох районів об’єднаних у один укрупнений.
Щеплення проти сказу в 2018 році зроблено таким домашнім тваринам: 14 тис. 887 собакам та 6 тис. 724 кішкам. У 2019-му — 14 тис. 413 собакам та 3 тис. 546 котам. Минулого — пандемічного та карантинного — року вакциновані проти сказу 9 тис. 905 собак та 5 тис. 238 кішок. За сім місяців поточного року: 6 тис. 530 собак та 2тис. 811 котів.
Проаналізувавши результати епізоотичних розслідувань випадків сказу на території Білгород-Дністровського району, можна зробити чіткий висновок: усі епізоди зараження домашніх тварин спричинені їхнім контактуванням з дикими лисицями. Це вкотре підтверджує, що саме лисиця червона залишається основним розповсюджувачем сказу у Задністров’ї.
Її плановий відстріл на території району постійно проводиться за рішенням державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Білгород-Дністровській райдержадміністрації. Біоматеріал від усіх відстріляних тварин обов’язково досліджується у Випробувальному центрі Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Це дає змогу в значній мірі регулювати чисельність дикої лисиці та здійснювати моніторинг епізоотичного стану серед дикої фауни.
По кожному випадку захворювання на сказ серед тварин були проведені засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Білгород-Дністровській РДА. Обов’язково визначався осередок хвороби та межі зони захисту. Вона наносилася на мапу, затверджувався план оздоровлення неблагополучного пункту, призначалися особи, відповідальні за реалізацію пунктів і положень зазначеного плану. Карантинні обмеження знімались за його безумовного виконання та не раніше строку, визначеного інструкцією термінів.
******
Значна робота з масової профілактики сказу та боротьбі з ним ведеться спеціалістами Білгород-Дністровської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Ось, що про смертельну хворобу розповідають вказані фахівці.
— Сказ є особливо небезпечним вірусним захворюванням всіх теплокровних тварин і людини. Відноситься до інфекційних природно-вогнищевих захворювань вірусної етіології з механізмом передачі інфекції через рану. Вражає центральну нервову систему.
На планеті практично не існує територій, яка взагалі вільні від сказу. В Україні це захворювання реєструється в усіх областях і природно-географічних зонах.
Хворі сказом тварини виділяють вірус із слиною вже в останні дні інкубаційного періоду — за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. У повсякденному житті можуть мати місце випадки зараження при послинені пошкоджених шкірних покривів і слизових оболонок людини хворими на сказ тваринами. Наприклад, при розділці туш тварин, випадковому контакті із шкірою чи хутром, які є забрудненими слиною хворої тварини.
Тяжкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, його вірулентності та дози, стану організму людини або тварини. Вірогідність зараження після укусу хворим собакою становить 14%, лисицею — до 30%, вовком — 70%. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусу (обличчя, шия, нижні або верхні кінцівки, тулуб).
У людини інкубаційний період може тривати місяцями, в середньому 30-90 днів, найкоротший — тиждень. Необхідно пам’ятати, що тварин, які вкусили, необхідно ізолювати і проводити за ними 10-денний ветеринарний нагляд. Категорично забороняється знімати шкури із тварин з підозрою на наявність захворювання, а також померлих з невідомої причини.
******
За словами П.В. Сьоміка, складність епізоотичної ситуації зі сказом у Білгород-Дністровському районі формується багатьма невирішеними питаннями. Найболючіше з них — гостра ситуація навколо безпритульних собак та котів, чисельність яких неконтрольовано зростає практично в усіх населених пунктах. Ще один з дуже помітних негативних факторів — збільшення кількості несанкціонованих смітників, де безпритульні тварини знаходять собі їжу.
Все це провокує непередбачуване збільшення їхньої кількості та призводить до суттєвого підвищення загрози того, що люди та домашні чи сільськогосподарські тварини можуть бути покусані і захворіти на сказ.
Ситуацією зобов’язані перейматися місцеві органи влади та комунальні служби, що передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування». До делегованих їм повноважень належать питання профілактики, а в разі виникнення — і прийняття рішень з питань боротьби зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями та здійснення необхідних заходів щодо ліквідації їхніх наслідків. Але конкретних рішень і системного підходу щось не видно.
Держпродспоживслужба у цій напруженій ситуації здійснює наступні заходи для недопущення поширення сказу: веде епізоотологічний моніторинг та широку роз’яснювальну роботу серед населення, організовує профілактичні щеплення проти сказу для домашніх собак та котів, вакцинацію сільськогосподарських тварин тощо.
Для того, аби захистити себе і оточуючих від сказу, необхідно:
— дотримуватися встановлених правил утримання домашніх тварин і щорічно в обов’язковому порядку приводити своїх улюбленців у ветеринарну лікарню за місцем проживання для проведення профілактичних щеплень проти сказу;
— у випадках змін в поведінці домашньої тварини, отримання нею тілесних ушкоджень від іншої тварини, смерті без видимих на те причин необхідно обов’язково звернутися до ветеринарного фахівця для встановлення спостереження або з’ясування точної причини смерті тварини;
— слід нагадувати дитині про необхідність інформування дорослих у випадку навіть незначних ушкоджень, нанесених тваринами;
— не слід підбирати в лісі, на вулиці диких і бездоглядних домашніх тварин — якщо вже взяли, треба знайти можливість у стислий термін показати її ветеринарному лікарю і прищепити від сказу;
— не варто брати тварину «на літній сезон», а потім викидати — цим ви збільшуєте чисельність бездоглядних тварин і підвищуєте ризик виникнення сказу, не кажучи вже про моральний аспект;
— не слід позбавлятися від тварини, яка покусала або подряпала людину. По можливості за ним має бути встановлено десятиденне спостереження;
— при появі диких тварин на особистих подвір’ях, на території населених пунктів потрібно прийняти всі запобіжні заходи для забезпечення безпеки себе і ваших близьких, оскільки здорові дикі тварини, як правило, уникають зустрічі з людиною;
Звертаємо особливу увагу, що вакцинувати домашніх тварин проти сказу потрібно постійно!
Підготувала Ніна ЗАЙКО
Оставить комментарий