Старокозацький аграрний ліцей — один з найстаріших закладів професійної освіти на півдні Одещини. Наступної осені він може відзначити 60-ту річницю своєї діяльності. Але сьогодні під питанням не стільки близький ювілей, скільки подальша доля закладу.
Жителі Старокозачого і Білгород-Дністровського району стурбовані сумними новинами про можливе закриття професійного аграрного ліцею, у якому навчаються юні мешканці Буджаку. Шість років тому — під час непродуманої освітньої реформи — його вдалося врятувати, завдяки громадській активності та спільним зусиллям представників влади декількох рівнів. Але нині подібної впевненості — менше.
Старокозацька територіальна громада є найбільшою в укрупненому Білгород-Дністровському районі — об’єднує 18 населених пунктів. Як постійно наголошує її очільник Вадим Бойко, потреба у представниках робітничих професій завжди була відчутною у нашому аграрному краї, а після завершення війни проблема нестачі кваліфікованих фахівців в сьому секторі постане ще гостріше. Старокозацький професійний ліцей, хоч і не перебуває на балансі громади, поколіннями готує саме таких робітників, тому місцева влада зацікавлена у його збереженні — готова шукати шляхи для вирішення питань, які знову загострилися.
«Як відомо, в Україні існує державна програма оптимізації закладів профтехосвіти. Прекрасно розумію, що в державі не вистачає коштів для повного фінансування всіх цих училищ чи ліцеїв. Але ми бачимо, що з лютого ситуація в країні кардинально змінилася — величезна кількість подібних навчальних закладів залишилася на тимчасово окупованих територіях. Багато з них вщент знищені. І в цей момент жорстко оптимізувати заклади профтехосвіти, які не постраждали від війни і мають велику власну базу, на мій погляд, є вкрай нерозумним», — вважає Старокозацький сільський голова Вадим Бойко.
«Ми готові сприяти переміщенню у Старокозаче інших — постраждалих від війни — закладів такого типу, об’єднанню нашого ліцею з тими, хто сьогодні не мають змоги навчати своїх дітей, не мають можливості їх розміщувати. Забезпечити їх гуртожитком для нас не складно. Ми готові дати прихисток учням схожого фаху чи навіть на категорію вище — як коледж, наприклад. Величезна інфраструктура Старокозацького ліцею це дозволяє, і тому в даний момент вважаю за доцільне його зберегти», – підкреслив Вадим Валерійович.
Варто зазначити, що необхідність у працівниках робочих спеціальностей є величезною і невпинно зростає. Це стосується і офіційного працевлаштування, де запити на них — зокрема, зварювальників чи токарів — суттєво перевищують кількість зареєстрованих безробітних подібного фаху.
******
За словами Євгена Орлова, який є директором ліцею останні два роки, для утримання цього навчального закладу потрібно близько 9 млн грн на рік: виплата заробітної плати вчителям та стипендій вихованцям, витрати на комунальні послуги, харчування підлітків тощо. У кращі часи тут навчалося до тисячі молодих людей, але на сьогоднішній день їх залишилося всього 66.
Старокозацький професійний аграрний ліцей має державну ліцензію на фахову підготовку трактористів-машиністів, водіїв, слюсарів, операторів комп’ютерного набору, кухарів та кондитерів. Вона діє до 2024 року.
«За ліцензією можемо здійснювати державний та регіональний набір. Державний припинився, і не тільки в нас. Тож залишився лише регіональний — через Департамент освіти Одеської обласної адміністрації. Але починаючи з 2020-го в нас немає набору нових дітей. Нині закінчуємо навчання тих, хто вступив до ліцею раніше. На сьогоднішній день цей процес відбувається тільки для двох спеціальностей: слюсар-тракторист і кухар-кондитер», — зазначив керівник закладу.
Євген Юрійович загострює увагу на дуже хорошій матеріально-технічній базі ліцею: є спеціалізовані класи та авдиторії, лабораторії й майстерні, багато сільськогосподарської та автотехніки (від комбайнів до легковиків). Навчальний заклад має великий гуртожиток, чималу їдальню, яка забезпечувала учнів триразовим харчуванням, та власну пекарню, де під час війни волонтери та освітяни випікали смаколики для військовослужбовців ЗСУ. Зараз всі ці приміщення порожні. Персонал скоротили.
…Заклад, який більше 50 років поспіль відзначався своєю стабільністю, потрапив у період невизначеності з 2016-го, коли горе-реформатори позбавили професіонально-технічну освіту України фінансування за рахунок коштів державної скарбниці, переклавши її утримання на плечі місцевих бюджетів.
Відтоді викладачі та керівництво ліцею, а також громада неодноразово зверталися до обласних та районних депутатів спочатку з проханням підтримати розвиток закладу, згодом — не допустити його скорочення. Зараз і батьки, і педагоги просять можновладців посприяти відновленню і продовженню набору учнів — тим більше зараз, коли навчання місцевої молоді за межами Білгород-Дністровського району є дуже проблемним зі зрозумілих причин.
Відповідний колективний лист адресовано, зокрема, до профільного обласного відомства. Певні зусилля для того, щоб звернути увагу вищих органів на цю проблему спрямовує і Старокозацька рада.
«На жаль, після передачі фінансування системи професійно-технічної освіти з державного рівня на обласний, не тільки у нас, а й в інших закладах, почалися проблеми з коштами. Проте, офіційна аргументація щодо нашої подальшої долі — це не недостатнє фінансування, а саме малий учнівський контингент. І це може призвести до закриття ліцею, хоча за останні два роки нам, не зважаючи на діючу ліцензію, відмовили у підготовці кухарів та операторів комп’ютерного набору. Два роки поспіль нам не дають набирати ні одного нового учня. Відбулося масове звільнення працівників ліцею по скороченню штату. Ось така незрозуміла політика обласної ради, яка має нас фінансувати, хоча », — поділився своєю думкою викладач ліцею з багаторічним стажем Олександр Ішатенко.
Олександр Васильович родом з Херсонщини. Педагог навів приклад навчального закладу, який в умовах окупації проводив набір учнів. Мова йде про Архангельський професійний аграрний ліцей Херсонської області. Завдяки нашим захисникам, село Архангельське, де розташований ліцей, було звільнене буквально за декілька днів до початку навчального року. Педагогів та громадськість Старокозачого хвилює, чому ж їх рідний ліцей, який повноцінно функціонує і, на щастя, не зазнав руйнувань внаслідок війни, не може продовжувати навчати підлітків?
******
«Дуже прикро, що наш навчальний заклад опинився на межі закриття. У ліцеї навчалися діти з малозабезпечених та багатодітних сімей, діти-сироти та позбавлені батьківської опіки. За минулі роки у нас було 30 таких учнів. А це майже половина. Майстри та викладачі багато працювали з цими дітьми, адже до них потрібен особливий підхід. Нам дуже боляче. Мені телефонували керівники Служби у справах дітей з нашої та інших громад та питали: куди ж нам подіти цих дітей, ви ж не набираєте? І я нічим не можу їм допомогти», — бідкається Фаїна Сиротенко, заступник директора аграрного ліцею з навчально-виховної роботи.
На тому, що Старокозацький ліцей ні в якому разі не можна закривати, наголошують і батьки дітей. Одна з них, Наталя — багатодітна мати, її син навчається тут на тракториста. Звістка про те, що у недалекій перспективі її дітям аби здобути технічну освіту доведеться їздити до Татарбунар, спантеличує жінку.
«Моя донька тут навчається, мій чоловік, дід — всі вчилися тут. Я не розумію, навіщо закривати цей ліцей. Ми працюємо у селі, моя заробітна платня не настільки велика, щоб я могла свою дитину у вищий навчальний заклад до міста відправити, не по кишені», — бідкається Наталя.
До вирішення проблеми закриття ліцею долучилися і небайдужі мешканці громади та волонтери. За словами місцевої активістки Олени Собченко, люди шоковані новиною про закриття навчального закладу.
«Вважаю, що ліцей взагалі треба розширяти, тобто додавати інші професії: і слюсарів, і токарів, можна і будівельні. Для цього є все: і навчальний корпус, є і викладачі, які можуть навчити дітей. Ми кожного дня говоримо про майбутнє наших дітей, але як можна про це говорити, якщо сьогодні перед ними зачинені двері. Я вважаю це злочином!».
Люди своє слово сказали. Подивимось, як вважають можновладці…
Оставить комментарий