Він був одним з творців війська України, її Першої Республіки. Через три місяці виповниться 145 років від дня народження генерал-хорунжого армії УНР Олександра Шайбле, який вважається уродженцем нашого краю.
Велика епідемія черевного тифу не оминула одного з тих, хто формував національні збройні сили. У важкому стані він провів у Одеській міській лікарні більше чотирьох тижнів, та стан здоров’я хворого невпинно погіршувався. Серце генерал-хорунжого перестало битися 23 грудня 1919 року. Він був похований на військовій ділянці Нового цвинтаря міста Одеси.
Кишинів, Київ, армія…
Дослідники історії Першої української республіки вважають Олександра Яковича Шайбле уродженцем Аккерману або Аккерманського повіту. Він з’явився на світ 18 січня 1878 року у родині німецьких колоністів, які свого часу перебралися до Причорномор’я з далекого Ельзасу. Його батько, Яків Іванович Шайбле, згодом змінив статус на поселянина-власника, володів в Аккерманському повіті 50 десятинами землі. Також ця родина мала власність на Херсонщині і півдні Буджаку.
По закінченні Кишинівського реального училища 20-річний Олександр розпочав військову службу. Випускником Київського військового училища він став у останній рік ХІХ століття. З цього авторитетного навчального закладу вийшов підпоручиком. Далі чекала служба у Софійському Другому піхотному полку.
Академія Генштабу, округ у Сибіру
Згодом перспективний офіцер навчався в Академії Генерального штабу, яку у віці 28 років закінчив штабс-капітаном. По 1909-й командував ротою 6-го гренадерського Таврійського полку, який тоді вважався зразковим військовим з’єднанням. Саме до таких спрямовували випускників Академії Генерального штабу для перевірки і практичного закріплення набутих знань.
Далі Олександр Шайбле служив старшим ад’ютантом штабу 8-ї Сибірської стрілецької дивізії. Згодом — старшим офіцером для доручень штабу 3-го Сибірського армійського корпусу. У 1913-му отримує звання підполковника та стає старшим ад’ютантом штабу Іркутського військового округу.
Генерал-майор у 38 років
Під час Великої війни опиняється на Південно-Західному фронті. У червні 1915-го отримує військове звання полковника. Це — у віці 36 років. До січня 1917-го є начальником штабу 60-ї піхотної дивізії.
Після Лютневої революції підтримав позицію Тимчасового уряду щодо продовження війни з Німецькою імперією. До середини серпня командує 315-м піхотним Глухівським полком 79-ї піхотної дивізії. З осені 1917 року — вже генерал-майор, виконує обов’язки командувача 23-м армійським корпусом.
Певний час виступав за федеративну реформу державного устрою Росії з урахуванням вимог соціал-демократичних національних сил.
Розбудова армії України
Після більшовицького перевороту і проголошення у листопаді незалежності Української Народної Республіки добровільно зголосився до української армії. З лютого 1918-го Олександр Шайбле був призначений старшиною Головного управління Генерального штабу. У березні того ж року увійшов до складу комітету з утворення української армії при Військовому міністерстві УНР.
Після приходу до влади гетьмана Петра Скоропадського став членом Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави. Є одним із авторів схваленого в червні 1918 року Радою Міністрів Української Держави закону про старшинські ранги.
Згодом — після Гетьманату — вже Центральна Рада і Директорія їх скасували. Та за особистої ініціативи Олександра Шайбле ранги відновили. Зокрема, ввели звання генералів, у дивізіях створили атестаційні комісії для розгляду питань про підвищення старшини у ранзі.
Після відсторонення гетьмана Петра Скоропадського від влади та відновлення Української Народної Республіки був включений до складу Комісії зі створення військових шкіл і академій України. Наприкінці січня 1919-го очолив Друге генерал-квартирмейстерство штабу Дієвої армії УНР. Трохи згодом очолює Головне Управління Генерального штабу Дієвої армії УНР, входить до постійного складу Ставки Головного Отамана Симона Петлюри.
До речі, в українському художньому фільмі 2018 року «Таємний щоденник Симона Петлюри» головний герой згадує роботу Олександра Шайбле під час одного з урядових обговорень. Не варто забувати і той факт, що вбивця Петлюри — теж родом з Буджаку. Отакі переплетіння доль.
Трагічний вузол
Неочікуване укладання союзного договору між Українською Галицькою армією Західно-Української Народної Республіки, яка, зокрема, діяла на Поділлі і півночі Одещини, та Збройними силами півдня Росії на чолі з Антоном Денікіним, що займали Одесу, створило дуже серйозну загрозу. Генерал-хорунжий Олександр Шайбле у складі делегації від Директорії терміново прибув до цього приморського міста.
Київська сторона вважала дії знекровленої Української Галицької армії сепаратними і зрадницькими, але була вимушена визнати нове підпорядкування УГА денікінцям. Перебуваючи на складних перемовинах Олександр Якович важко захворів, і вже не піднявся…
Чи буде вшанована пам’ять про генерала-хорунжого?
Неодноразові спроби і намагання закріпити у топоніміці Білгорода-Дністровського пам’ять про Олександра Яковича Шайбле результату не принесли. У 2012 році фонд «Героїка» офіційно запропонував міській владі перейменувати одну з вулиць на честь генерал-хорунжого армії УНР — місцевого уродженця. Тоді цю ініціативу відкинули. У 2016 році — під час масового перейменування вулиць згідно вимог закону про декомунізацію — ця ідея знову не знайшла підтримки. Можливо, певний шанс з’явиться під час нинішньої хвилі перейменувань у Білгороді-Дністровському. Подача пропозицій в її рамках — вже на фінальній стадії.
Олександр МАРКЕВИЧ
Оставить комментарий