Колись німі фортечні мури тепер можуть «говорити» грецькою, молдавською та турецькою мовами якими викарбувані написи на стародавніх закладних плитах твердині. Реконструйовано останню з відомих, хоча і втрачену. Для реконструкції і розшифровки тексту вистачило старої фотографії.
У 2016 році на стіни і башти Аккерманської середньовічної фортеці були встановлені автентичні копії закладних плит XV століття. Згодом аналогічні копії поповнили колекцію міського краєзнавчого музею. Ще одна, яка стосувалася перебудови стародавньої Грецької церкви Стефаном Великим, була передана до храму, який діє і сьогодні.
І ось маємо завершальний етап крупного історико-просвітницького проєкту, який ініціював доктор наук Андрій Красножон. Саме він знайшов чотири оригінальні середньовічні плити, що майже століття вважалися втраченими.
У вересні минулого року на сиві мури Аккерманській фортеці встановили репліки ще двох мармурових заставних плит, які були вкрадені або знищені вандалами у XIX столітті. Дуже символічно, що це відбулося у День Білгорода-Дністровського.
«Перша плита розташовувалася на фасаді вежі з головними воротами, над входом до фортеці. На ній зображена тугра — особистий герб — султана Османської імперії Селіма III, а також дата: 1796 рік. Вказана плита маркує собою закінчення найбільш масштабної модернізації фортеці турками за проєктом знаменитого французького інженера Франсуа Кауффера — автора першого інструментального плану Стамбула та таємного агента одразу декількох європейських держав», — розповів історик Андрій Красножон.
— Востаннє плиту над головними воротами бачили в 1819 році російські військові інженери, залишивши її малюнок. — продовжує історик. — Після її крадіжки на фасаді вежі Кілійських воріт залишалася пуста ніша. Сюди і повернули репліку, реконструкцію якої виконав скульптор-реставратор Олег Гомонюк. Дуже довго зазначений фасад був обвішаний якимись недоречними транспарантами і виглядав безглуздо. Відтоді цьому елементу пам’ятника архітектури національного значення був повернутий той вигляд, який він мав з кінця XVIII століття.
Друга з встановлених плит є реплікою герба Молдавського князівства 1410-х років. Вона вважається найстарішою з відомих науці пам’яток епіграфіки середньовічної фортеці Білгород. Ця плита була встановлена будівельниками цитаделі над княжим, західним входом в замок. Після 1848 року і вона зникла. Збереглася пошкоджена ніша у стіні і точне зображення, яке свого часу опублікував граф Уваров. За цим кресленням і вдалося відновити точну копію герба. Крім того, фасад вежі Головних воріт фортеці ретельно очистили від старих ліхтарів, численних с трах штирів, цвяхів і дроту.
«Завдання було унікальним. Вдалося знайти і підібрати потрібні засоби і матеріали. Перша виливка для краєзнавчого музею Білгорода-Дністровського була зроблена з гіпсу. Друга серія для встановлення вже в фортеці стала ще більш серйозним завданням. Копії плит XV століття були виготовлені з поліефірного матеріалу з додаванням натурального мармурового пилу, що гарантує повну візуальну схожість з оригіналами. Копію плити 1440 року відлили з полімерного бетону. Штучний камінь відповідає природному, з якого вирізьблений оригінал. Особливий трепет викликали нові деталі пам’ятників, що виявилися під час виливки. Наприклад, сліди від ударів турецького ятагана на плиті з вежі Кілійський воріт. Не менш цікавими були реконструкція і виготовлення з штучного мармуру реплік втрачених плит», — розповів відомий скульптор Олег Гомонюк, який відливав і встановлював копії легендарних пам’яток стародавньої епіграфіки, від першої до останньої.
22 травня в Аккерманській середньовічній фортеці було відновлено ще одну закладну плиту на місці її колишнього розташування. Вона і є останньою з відомих сьогодні будівельних закладних плит стародавньої твердині. Про її відновлення мріяли не один рік, адже мали точну прив’язку до місця первинного розташування.
Судячи з описів дослідників кінця ХІХ — початку ХХ століття, ця плита була розташована на фасаді південно-західної вежі цитаделі. Вона була свідомо знята зі стін одеськими вченими та здана на зберігання до фондів Одеського музею старожитностей, де перебувала до Другої світової війни. Після румунської окупації сліди цієї плити губляться. На відміну від ранніх закладних плит Аккерманської фортеці, виявлених кілька років тому, місцезнаходження даної плити досі невідоме.
Перед зняттям були зроблені обміри та фотографування. Завдяки цій важливій і копіткій роботі попередників і вдалося створити репліку плити зі штучного каменю, що відповідає описам дослідників позаминулого сторіччя. Певну дискусію при відновленні артефакту викликав зміст давньоосманського напису — не дужа висока якість старої фотографії оригіналу не дозволяла бути абсолютно впевненим у точності перекладу. На певному етапі текст розшифровувався як «Схвалив Абу Бекр-ага. 1089». Мабуть, він відображав якийсь суттєвий етап ремонтних робіт у Джеб-хані (замку фортечної цитаделі), проведених турками в 1678-му — і ця дата теж не вважалася остаточно встановленою.
Після кількох місяців обговорення за участю фахівців з мов Оттоманської Порти учасники дослідження дійшли спільної думки. Напис говорить: «Відремонтував Абу-Бекр ага». Рік – 1673-й за сучасним літочисленням. Цитадель Акерманської фортеці справді пережила масштабний будівельний період у той час: колись двоярусні вежі отримали додаткові поверхи, що видно по різниці в типах кладок та іншим конструктивним ознакам.
Це остання з усіх відомих нам пам’ятних закладних плит фортеці, яка чітко прив’язана до свого первинного розташування. Усього за останні роки таких плит — у копіях — відновлено та повернуто у свої ніші шість штук. Всі ці пам’ятники епіграфіки в різні часи були вкрадені, втрачені або переміщені до різних музеїв. Пригоди деяких із них не припинилися і сьогодні: так, оригінали чотирьох плит середньовічного Білгороду XIV століття нині залишилися у фондах одного з українських музеїв на тимчасово окупованій території. У широкому й вільному доступі тепер залишилися лише їхні точні копії, встановлені на сивих стінах Аккермана.
Черговий етап історико-просвітницького проєкту відновлення пам’яток Аккерманської середньовічної фортеці, який очолює історик Андрій Красножон, вже викликав нову хвилю великої цікавості з боку вчених кількох країн.
Олександр ГУРЧЕНКО
Оставить комментарий